ПРО  МУДРІСТЬ

 1.  Мудрою є та людина, котра довіряє вірою своє життя, свою долю Господу.

 2. Мудрий вчиться на чужих помилках, а немудрий на своїх. Та в більшості ми пізнаємо    істини через власні  втрати, власні хрести…

3. Мудрий той, хто тче полотно свого життя з ниток любові до ближнього і  смирення.    

      4.  Велика то мудрість – пройти по дорогах життя у чистоті. А мудрість вимагає подвигу - подвигу душі і серця.

 5. Мудрий той, хто навчився кожен день проживати, як останній – і тому не  збирає у комори багатства світу цього, а трудиться над красою своєї душі, яка усе бачить, усе знає, усе розуміє…

 6. Мудра людина, яка у молитвах і добрих справах довіряє себе, своє життя, свою душу, свого духа у руки Господа. Тоді хрест неважкий видається, і ніяка зла сила доступу до душі цієї людини не має.

 7.  Мудрий сказав: «Ваші діти – не ваші діти, а ваші батьки – не ваші батьки». Ви даєте дитині тіло, а Бог душу. Тобто зв`язок  духовний у Всесвіті сильніший за  зв’язок родинний, тілесний .

 8. Зростати в душі – то є велика трудомістка праця серця і душі, але то і найвища мудрість на землі.

 9. Ніколи з презирством не ставтесь до немудрого, бо заподіюєте собі великої шкоди. Бо мудрість іде від Бога. Осуджуючи немудрого, ви мимохіть осуджуєте і Бога за те, що не дав йому мудрості.

 ПРО  ГОСПОДА

 1.Силу Господню ще ніхто не подолав і не подолає вовік.

2.Місце зустрічі Бога з людиною в серці і Він говорить тихим голосом;і той, хто Його слухає, тихий.

3.Чим більше ви будете пізнавати Бога, тим більше будете маліти у власних очах, тим зриміше  будете бачити свої недосконалості.

4.Милостивий Господь більше цінить своє творіння – людину, ніж окремі люди свого Творця.

5.Шлях до Господа лежить через себе, через лінію серця. Сама людина є цим шляхом.

6.Сам Бог – є Життя, Любов, Світло, в якому немає ні єдиної темноти, страждання, руйнування і умирання, темноти невизначених внутрішніх  недовершеностей і протиріч .У  Бога  немає муки, але радість і дихання святої вічності.

7.Пізнати Бога – це значить навчитися відмовлятися від насолод, навчитися мудро і талановито жити, мудро сприймати усі удари долі, уміти нести свій хрест; це значить зрозуміти, що ти посланий на землю не для насолод, а для творення добра, для служіння іншому, для пізнання всеосяжної  любові до Бога, до ближнього.

 

ПРО МОЛИТВУ І ПІСТ

  1. Хто прочитує щоденно 150 разів «Богородицю», розділюючи кожен десяток «Отченашем», - випрошує найнеймовірніші ласки у Матері Ісуса.

2. Справжня молитва – велике блаженство. Це коли відкриєш своє серце і посилаєш любов Ісусові, Господу нашому.

3.Знайте! Вартість молитви не міряється кількістю слів, які ми виказуємо, але тим,  настільки ми при цьому зросли у нашій совісті, порядності і любові.

4.Молитви утверджують глибоку віру, а віра чисті і благородні молитви, які Господь чує, по яких дає нам те, що просимо.

5.Моліться за померлих, то й за вас колись молитися будуть, бо що даєте, то і вам віддасться.

6.Молитва і піст – це дві великі сили, які споконвіків використовувались не лише для приготування душі до Царства Небесного, але й для двигання  хреста по дорозі життя.

        7.   Молитва повинна стати для вас розмовою з Богом живим. Тоді ваше серце буде наповнюватися чистотою, а розум – світлими думками.

 8.   Молитва і піст – це золотий ключик, який відмикає комори, де Господь благодать береже.

 9.   Кожна молитва, яку людина заставляє на себе працювати, родить рясні плоди (О.Мень).

10.   Молитва і піст міняють долю людини, зцілюють хвороби, відвертають смерть, поселяють в душу мир, у хату спокій і благодать Божу.

11. Дар молитви приходить у молитвах, як апетит під час їди.

12.Молитва дає силу витримати піст, а піст – творити чисту молитву.

13.Молитва і піст – пожива для душі. Вони є безцінними скарбами, які роблять людину найбагатшою і за які не треба платити й гроша. Ці скарби коштують нам лише сили волі.

14.Ніщо не убиває так молитву, як об’їдання.

15. Нічого не варті наші молитви і пости, якщо ми не накладемо піст на язик, на свої помисли.

16.  Моліться один за одного і своє життя приносьте в жертву для інших людей.

17.  Молитва і піст – це безвідмовні трудівники, які працюють на людей, виводячи їхнє життя на чисті і тихі води.

18.  Хоч би які невідкладні справи на тебе не чекали, вони не повинні стати для тебе вагомішими за молитву.

19. Молитва, налита соками віри, прихиляє небеса, благодать і Милосердя Боже.

20. Молитва за ворога – це свідчення нашої любові до Отця Небесного, у якого всі сини і дочки рівні.

 21.  Моліться. Бо молитва – це могутня зброя, якою користувалися в усі віки під небом  царі, царства і народи, ще нікого не зрадила.

22. Піст і молитва – це могутня сила, яка не потребує ні агітації, ні реклами, -і хто спробував взяти її у помічники, уже ніколи не захоче розлучатися з нею.

23. Піст і молитва – то є хліб духовний, і хто їсть цей хліб і п’є води з Джерела Життя, не може умерти, бо він живить душу і очищає життя.

24.Піст - це не є один з видів спорту, чи оздоровлення. А це один із духовних шляхів, що веде до глибокого пізнання Бога.

25.Людина, дотримуючись постів, виграє в усіх життєвих ситуаціях: вона явно чує, як усихає в ній багато моральних недосконалостей – не хочеться судити, кожне слово, що ви ходить з уст, контролюється, у товариство не тягне, бо що там робити, якщо не їж, не п’єш і мовчиш.  

 26.Коли постиш, сохне живіт, легше дихати, ходити, легше серцю битися у грудях, постать стрункішає, очі ясніють, усяка робота швидше робиться.

 27.Піст бурю у душі утихомирює, стає мирно, тихо і затишно. Усе довкола набирає іншого змісту. Життя стає доцільним і будні обрамлюються  певним  законом  і  ритмом.

 28.Не  слід ототожнювати піст і  голодання.  В  основі  посту  закладена  і  лежить  віра в  Бога,  очищаюча  сила  душі,  яка  у  свою  чергу  очищає  і  оздоровляє  тіло. 

29.Наші молитви – це ключ, яким ми відмикаємо серце Бога. 

30. Той, хто ігнорує  молитвою,хто не молиться,схожий на хлібороба, який прийшов на пшеничне поле, без серпа.

31.  Піст – найкраще лікарство і найкращий лікар, якщо ми ним користаємось в ім’я  Христа і в  ім’я спасіння душі, а не тіла.

32.  Піст виліковує найзапущеніші хвороби, ставить на ноги ослаблених і зневірених  у видужуванні. Піст дає силу душі, душа притягує  Духа Святого,  а Духу Святому можливо те, що не можливо людині.

33.   Молися, людино, не лише до Бога, але й до Ангелів. Вони твої помічники, провідники,  хоронителі. Вір: кожен з нас має захисника  на небесах,  щоби при потребі просити за нас перед Престолом  Божим. 

34.  Найдієвіша  молитва, яка блискавично йде  до Бога -  це поміч тим, хто потребує помочі. Моліться. Виробляйте молитовне правило. Не ритму молитви. Просіть. Натиском  відкриваються  усі  двері. Царство Боже  силою  береться.

35.Засобами для добування духовних плодів є молитви, піст, щоденна праця, по виполюванню бур`янів з поля душі і серця.

 36.Кожного ранку і кожного вечора не у злобу, а в добро, молися за тих хто ненавидить тебе. Ця молитва виведе тебе на чисті води, скріпить дух, відкриє істину – що життя наше складається з постійних внутрішніх битв, в яких, якщо людина живе з Богом, вище завжди перемагає нижче.

37. Якби кожна людина стала на шлях молитви, посту, відмовилася від м`яса, очистила себе від брудних помислів, які мають таку ж силу, як гострий меч у сильній руці безумця, ми б не те, що самі себе, а цілу землю нашу перетворили у планету Цвіту, Добра, Любові і Безсмертя.

 

ПРО  ГОСПОДНЮ  ЛЮБОВ

 1.Справжню Любов ніхто не може ні розірвати, ні роз`єднати, ні убити. Ланцюг яким Бог зв`язує дві душі, виконаний на небесах, і людина ніколи не може його розірвати.

2.Любов Христова є блаженство, яке не зрівняєш у світі ні з чим і разом усіх страждань.

3.Любов – це світло довершене і удосконалене, воно дає можливість бачити духовні шляхи. Без цього світла людина не може ні розуміти, ні виконувати заповіді Христа, бо перебуває в темноті.

4.Любов – то ключ до всього того доброго і світлого, що ще тримає цей світ у чистоті.

5.Любов приводить до нас благочестивих друзів, здійснює мрії, додає мудрості, запалює  в серці  вічний  благодатний вогонь, який і освітлює його, і додає живильної сили, милосердствує.

6.Як небо бездонне, так сила наша у любові велика. Любов`ю усі бурі життя переможеш, з своїми ворогами теж любов`ю борися.

7.Людина може любити тільки вільно. Бо справжня любов цільна, нелицемірна, вільно народжується і вільно дихає. Хто любив, той знає.

8.Любов – це єдиний критерій, це єдина перепустка до Царства Істини краси, до Царства Христа. Не храм, не конфесія, не священик, не громада будуть візитною картою дітей Божих, і не вони поможуть нам на Суді, а діла наші.

9.Любов приходить таємниче в душу чисту, у ту, яка, власне,  і відкрита для її приходу.

 10.  Любов, мов сонце, світить і зігріє душу людську. Любов неземна -  це Дар Божий.

 11.  Любов – то полум`я. Вона може спалахнути і горіти вічно, а може погаснути від негоди чи вітру, якщо не берегти й не охороняти її тремтливого вогника.

12.  Життя без любові – це, власне, не життя, а існування, це смуток і внутрішня не вдоволеність.

13.  “ … Майте щиру Любов одне до одного, бо Любов покриває багато гріхів”( 1 п.св.ап.Петра, 4: 8).

14.  Жодна мати на світі не любить так своє дитя, як любить кожного з нас Господь.

 15. Люди! Не ставте вище любові Бога земні блага, а також любов до рідних, бо нещастям  не буде кінця.

 16.  Любов живе  у серцях тих людей, в яких і живе Ісус.

 17. Немає любові у людей, які дбають лише про своє тіло, свої похоті, свої забаганки, свою славу, збагачення.

 18.  Любов – це бажання віддати, а не взяти.

 19.  Хто захоче пройти через двері Любові тому доведеться обрубати з душі серця чимало демонічних непридатних для нового життя гілок: самолюбство, егоїзм, гординю, жадність, прагнення до матеріального збагачення, виділити себе з натовпу, блистіти красою, мудрістю, одягом і т.д.

 20.  Як це прекрасно, коли хвилі Господньої Любові змивають з твого серця найменшу затаєну на когось біль.

 21.  Дорога до Світла веде через двері любові. Нам легко дається зло і ненависть, важко – любов. Бо зло дешевше, як дешева і ненависть, а Любов безцінна.

22.  Якщо людина носить у своїй суті Бога – то вся вона стає Любов’ю.

23.  Якщо ти не любиш брата свого, то це вірний показник, що живеш не у Бозі. Господь смиренний і тихий, любить творіння своє. І там, де Дух Господній, там неодмінно буде смиренна Любов до ворогів і молитва за Мир. А якщо ти не маєш такої любові, то проси і дасть  тобі Господь.

 24.   Хто любить свого ворога, той одержує милосердя Бога, а коли не прощає, то викликає на себе Боже прощення, стільки, скільки разів відмовляє “ Отче наш.”

ПРО  ВІРУ

 1.Віра – це далеко не звичайна квітка. Вона росте на вершинах і лише люди з високими помислами можуть знайти її.

 2.  Віру у Господа треба залишити. Віра – є найцінніший дарунок Божої благодаті, яка гори зрушує, яка з мертвих воскрешає.

3. У Господа щедра рука, коли ти з вірою долю свою вручаєш у Його опіку.

4.Пам’ятайте всі, що віра без добрих діл мертва.

5.  Віра зміцнює межі природи, перетворює полум’я в росу і притуплює жало смерті.

6. Віра – це дерево, на якому спочивають Божественні дари»(Ефр.Сірін)

7.Тверда віра ,-«Це ріка води живої. Хто придбав її, той наповниться водами її.»

8.Віра не дарується самозакоханій і пожадливій душі, хоч би скільки вона не і не взивала Боже ім’я.

 9. Тверду віру треба заслужити. Її треба надбати чистим життям. Вона приходить до людини, через виконання Євангельських заповідей, росте в міру виконання їх, в’яне в міру нехтування ними.

10.  Хто не схильний до віри, хоч сто разів кажи, а хоч покажи, все одно не повірить.

11.  Навіть сліпа віра відчиняє багато замків до розуміння багатьох речей у світі цьому.

12.  Віра знає, що Закон Божий кров’ю написаний на наших серцях. Але його не кожен прочитає, бо в багатьох замучене воно гординею, егоїзмом, корисливістю, самолюбством і погонею за марною славою. 

13.  Віруючий не той, хто думає, що одержить вірує, що одержить від Бога все, що просить.

14.Людина має силу зробити все те, що вона планує зробити. Ця сила – віра. Та  корислива віра не допоможе, бо вона не веде до світла.

 ПРО  ЩАСТЯ

 1.Шукай щастя у власному серці. Якщо там його не знайдеш, то ніде не знайдеш.

2.Не шукайте щастя поза собою – воно в середині вас. І хто віднайде його, зрозуміє, що закон світу:давати і служити. Давайте – і віддається вам сторицею.

3.Найвище щастя – жити з Господом, все решта додасться.

4.Які ми правдиві – такі й щасливі !

5.Не кожне людське серце розуміє, що таке щастя – тому б’ється людина в житті, як риба об лід; біжить за маревом щастя, а коли зуміє прибігти, то розчаровується, бо щастя, виявляється, ніяким щастям не є. А в гонитві за щастям  тимчасовим легко розминутися з щастям вічним.

6.  Божі Закони зводяться до короткої просторої науки: збудуй у чистоті свою душу –збудуєш щасливу долю.

7. Поки ми будемо належати світу, а не Богу, доти ні справжньої любові, ні істинного щастя серце не пізнає під небесами.  

8.  Справжнє щастя полягає в тому – це коли людина живе з Богом і вірою в серці, тоді зовнішні  незгоди: фізичні страждання, хвороби і всілякі труднощі на життєвому шляху - не мають вирішального значення.

 ПРО  МИЛОСЕРДЯ  ТА  БЛАГОДІЙНІСТЬ.

 1.  Коли не може допомогти людське знання, тоді потішить ваші серця милосердя Господнє.

2.Благодійність є одна з Заповідей Божих. І хто її виконує ніколи не буває бідним. Бо сказав Господь : “Хай не обідніє рука  даючого.” 

3.Закон неба, Закон Бога, Закон Духовний побудований на любові до ближнього і милосерді. Він спрацьовує точно, безумовно і на землі, і у вічності: більше віддаємо - більше нам дається, більше любимо – більше люблять нас. Рятуємо когось – рятують нас. Але одержима самолюбством і егоїзмом душа що сіє, те пожинає.

4.Допомагаймо всім, звертається до нас: словом поради, молитвою, трудом власних рук, власним  благополуччям.

5.Як виноградар лозу підрізає, аби вона родила ,так небо болями вирізблює наш характер, заставляє милосердствувати; терпіти любити і прощати.

 6.Злоба наша і гріх мають межі, а Милосердя Боже не має меж.

Прощати ворогові – це справа милосердя, це найбільша милостиня  ( св. Августин).

 ПРО  ГРІХ  І  ГРІХОВНІСТЬ.

 1.Немає гріха не прощеного, є гріх не розкаяний.

2. Пізнати істину людина не може до тих пір, поки пригортає до серця гріх.

3. « Не бійтеся, нічого не бійтеся – ні смерті, ні невідомості, ні випробувань. Не бійтеся, бо ніхто не винен ні у житті своєму, а ні у смерті. Бійтеся лише одного – гріха і Бога…» ( Ісус Христос ).

   4. Не будьмо каїнами – вірмо, що найбільший і найважчий гріх прощається нам через покаяння, Боже Милосердя; Божа Любов значно більші за наші найважчі гріхи.

3.Хто чинить помсту ворогові – той грішить. Така людина подібна до бджоли: вона мстить і жалить, та через це повинна загинуть.

4.Насолода гріха має готову в собі приємність, яка приходить до душі всіма способами. Щасливий той хто не дозволить, щоб спокуса вела його до приємності – собі на загибель, але в терпеливості очікує надії на спасіння    ( св. Василій Великий ).

5.Кара грішників – закаменілість, не розкаяння, засліплення.

 

ПРО  ДУШУ І ДУХОВНІСТЬ

 1.Трудіться над душею, щоби сягнути неба – це, повірте, немаловажне діло.

2.Ти тільки розпочни духовну роботу – і Господь вийде тобі назустріч.

3.Легше дуби в лісі тягати, ніж душу виправляти.

4.Намарно  невіруючі тішать себе атеїстичними знаннями – та як би вони не крутились, а душі таки доведеться стати на небесну перекличку.

5.Шукайте духовних радощів, бо вони є вищі від усіх скарбів світу цього. Та пам’ятайте, що Бог наливає їх лише у чисті серця.

6.Суть чистоти душі нашої буде складати все те високе, що ми зібрали в дусі. Коли шлак згорить виникає питання: що залишиться? Коли людина служить злу, своєму шлунку, матеріальним благам і женеться за славою,  -  «Кінець їхній – погибель,» - каже апостол Павло. Значить душа згорає. У вищих світах не потрібен розсадник зла.

7.Всі ми прийшли з неба і всі знаходимось на хресті, а прийшли – не наїдати животи і не розширювати комори, а збагатити себе і зрости духовно.

8.Добре жити у чистоті духовній, у чистоті сердечній – тоді ніякі страждання, ніякі тілесні хвороби не торкатимуться тебе.

9.Яку вражаючу красоту набирає зовнішній лик людини, усе її тіло, коли ти живеш у мирі з Богом, навколишньою природою, людьми, коли душа твоя вибілюється у купелі духовних законів.

10. Немає на землі такої цінності, за яку варто триматися, боротися, страждати. У кожного з нас єдина цінність – душа. За її порятунок, чистоту варто платити навіть життям.

        11.  Душа ні від чого так не страждає, як від тіла. Як грубіє тіло наше, в такій мірі меркне душа наша.

 12.  Нерідко буває так, що людина, котра пізнала Бога, Його істину, може за мить осягнути Духом те що розумом не можна осягнути десятками років.

13. Кожен, хто напоїть душу живильною силою краси, стане генератором світла.

14.   Пошуки духовної краси відкривають нам Бога, ставлять нас поруч з Ним, вчать зважувати години нашого життя на терезах Його правди, повірити в Його любов і освітити Світлом Його істин свої земні дороги.

15.Душа  без молитви, що людина без ніг.

16.Людино! Якщо чогось вартує у твоєму житті часте прибирання помешкання то чи не більше вартує такого прибирання  безсмертна твоя душа.

17.Кожна людина володіє безцінним скарбом здатності поправляти, покращувати свою долю. Але для цього потрібна велика духовна праця – праця душі і серця в осягненні любові до всього живого.

18.Ми прийшли у цей світ напрацювати світло духовне, зрости у ньому, а матеріальні блага це лише засоби для реалізації цього завдання.

19.Бог все дає людині те найкраще, на що серце її заслуговує. 20.Працюймо над собою, серцем працюймо. Працюймо, навіть коли життя близиться до заходу. Ніколи не пізно змінити своє життя, убрати його у красу духовну. Ніколи не пізно творити добро  заради Христа і заради спасіння душі.

21.Високий політ душі у всіх, хто поститься. Їм відкриваються істини, незримі світи. Вони пожинають щасливу долю.

22.Людино!  Тиждень має сім днів. Бог тобі віддав шість, а для себе залишив один, який призначив для слухання духовної науки. 

 

ПРО   ЛЮДИНУ

 1.Кожна людина – то неповторна мудра книга,  яка має що сказати світові і людям.

2.Якщо ви бачите людину добру, то вірте, що вона була нещасною.

3.Люди, здебільшого, зайняті власними турботами, їм немає діла до чужого горя та болю, поки їх власний хрест не притисне до землі. Нещасні такі люди.

4.Кожна людина за своє життя, коротке чи довге, залишає  по собі  у духовних сферах вагомий пласт добрих чи злих напрацювань.

5.Навіть найбезпутніший обірванець, який перетворив власне життя у димову трубу, залишає по собі істину.

6.Людина добра, мила набагато більше користі приносить світові, людям, Богові, ніж високо вчена.

7.Людина народжена тільки для добрих справ, для добрих звершень, і якщо вона порушує цей закон, повинна відстраждати.

8.Кожен з нас, аби нести у світ тепло і радість, любити світ і людей, повинен найперше навчитися любити сам себе, єдиного і неповторного.

9.Бог людині дав усе, у людині є усе, тільки людина не хоче повірити, що Сам Творець створив її досконалою і починає примітивно підправляти щось на собі. А підправляючи – спотворює себе.

10.Людина – вершина всього того прекрасного, що створив Господь.

11.Людина в біді прозріває, стає на шлях Терпіння, Добра, Любові.

12.Коли людина перестає думати про власне задоволення, а житиме для інших, то вона високо піднесеться душею.

13.Людино! Все те, що робиш комусь, робиш собі.

14.Людина живе на землі для вдосконалення душі, а не для того, щоб скуштувати земних вдоволень.

15.Якщо людина поважає людину, вона поважає Бога, і те, що робить людина для людини, вона робить для Бога.

16.Людино! Якщо тебе гонять – ти не гони, якщо тебе розпинають – ти не розпинай, якщо тебе ображають – ти не ображай.

17.Бути добрим чи злим, служити світлу чи темноті, вибирає сама людина. А значить сама вибирає собі долю тут, при житті і у вічності.

18.Світська людина ненавидить духовні закони тому, що вони позбавляють її жити у солодких гріхах.

19.Призначення людини на землі – світити сонцем, гріти світ добротою серця.

20.Безбожника випробовування не вчать, а озлоблюють.

21.Якщо людина не хоче, а чи не може навчитися жити в чистоті, сам Бог починає займатися вихованням духовності через страждання: іде ломка важких характерів, відбирається наймиліше – здоров’я, хтось з близьких помирає, а буває так, що людина уже ніколи не може доробитися у хаті.

22.Навіщо довгота днів тобі, людино, якщо вона додає тобі гріха.

23.Я ми часто тужимо за дурницями: не здійснилося задумане, кар’єра підвела, невдача спіткала, цінну річ украли, солідну суму грошей загубили…А що душа щодня у бруді купається, у Чашу Життя пустоцвіт кидаємо, -  те нас не хвилює. Та попереду – старість, а там і смерть. Подумаймо про це!

 24. Найвищий титул на землі – бути людиною. А бути людиною – це попри всі негаразди будувати навколо себе світ з добра.

 

 

ПРО     УЧИТЕЛІВ

 

1.Хто від життя навчитися не може, то йому ніякий вчитель не допоможе.

2.Одна хороша духовна мати коштує сотні шкільних вчителів.

3.Велика  місія учителя на землі. Бо він є світло світу. І сам, ставши світлом, просвітлює усіх. Та чи кожен учитель несе в собі отой життєстверджуючий світильник?

4.Як важливо для кожної дитини мати мудрого вчителя! Бо саме від нього, учителя, дуже, можливо, веде залежати її доля у житті.

5.Коли вчитель не придатний міняти в собі внутрішню суть, непридатний засіяти у дитячі душі не лише знання, але й зерна доброти, мудрості, поваги і самоповаги, милосердя і сердечності, не повинен знаходитись в школі.

6.Учитель, як ніхто інший у суспільстві, повинен світити серед людського натовпу зорею своєї внутрішньої, своєї духовної висоти, духовної красоти, своєї мудрості, яка не тільки вчить доброти, але й сама добра, не тільки вчить милосердя,  але й сама милосердна, не тільки вчить міряти життя совістю, але й сама совісна, і зовсім не нагадує своїм учням, що вчителів треба поважати, слухати, любити і все життя пам’ятати, бо такого учителя і без науки люблять, поважають  і пам’ятають.

7.Учителем був наш Спаситель. Він ніколи не  сміявся з людських слабостей, хоч би якими ганебними вони не були. Бо Він був Учителем. Сам Бог і Сама Досконалість, нікому не дорікав, не корив, нікому не робив боляче.

 

ПРО    СЕРЦЕ

 

  1. Серце людське порожнім ніколи не буває: якщо воно не стало домівкою Бога, то – сатани.

 2.Хто має багато добра у серці – гніву не тримає, заздрість не точить його душу – того старість не шукає.

3.Під каменистим  грунтом  матеріальних  речей на дні серця, лежать скарби, яких не зрахувати людині. І той, хто бажає, може відкрити туди двері і знайти їх.

4.Не шукайте раю на небесах, просто відкрийте вікна сердець ваших, і прийде небо потоками світла і принесе безкінечну радість.

5.Якщо ти, людино, прибереш і виметеш усе сміття із стежки, яка веде до твого серця  - по ній без перешкод прийде істина. По цій стежці прийде у твоє серце Сам Христос.

6.Найдовша відстань на світі – це відстань від голови до серця.

7.Путь спасіння нашого – через серце.

8.У кожного з нас серце одне, неповторне, іншого такого немає, так і рана на ньому болить кожного по своєму.

9.Запам’ятай, людино: щоби відчай ніколи не посіяв у серці твоєму безнадію, аби не маліла твоя сила у душі при випробуваннях, ти повинна знати, що пізнання духовних істин іде завжди на межі людського страждання. Якщо ти хочеш збудувати у собі Божий храм, а сама стати Людиною, ти будеш страждати, плакати, падати, знову підніматися, терпіти – доки не станеш чистою, доки жодна хвиля брудного людського прибою не торкатиме твого серця і тебе самого.

10.Твоє серце, людино, що почує поклик неба, уже мудре і уже знає: не любити світ – це не любити гордість і спокуси, не любити зло і руйнацію, але любити Бога і людей; таке серце знає, як нелегко іти по внутрішньому духовному шляху по « долині сліз» до вітчизни небесної; але таке серце знає й те, що це єдиний шлях, на якому можна зустрітись з Живим Хрестом.

11.Навчити серце прощати ворогу – найвища, найзолотіша і найцінніша перемога над собою. Це перемога добра над злом.

12.Якщо вчені  мужі вдосконалюють навіть прилади наукові, то настільки бажано удосконалювати власне серце.

13.Христос ніколи не виходив з сердець наших. Ми самі проганяємо Його, сміттям пустих  пристрастей засипаємо. І приходить мить, коли у серці людському уже нема місця для  Христа. Ми увесь непотріб тягнемо до серця, проганяючи навіть Бога з нього. А потім у години недолі шукаємо Його у лаврах, у церквах, на святих горах, але й там не знаходимо. Його шукаємо скрізь, а Він так близько – біля самого серця.

 

ПРО   ХРАМ   БОЖИЙ

 1.Храми Господні – це земні кораблі нашого спасіння.

 2.Церква – то духовна пристань душі нашої. І той, хто до цієї пристані приходить, той скаже, який глибокий спокій і мир поселяються у серці на Божій Літургії – гнів не хвилює, заздрість не сушить душу, гордість в’яне… То як не жаль тих, хто свідомо позбавляє себе можливості наповнити життя такими благами.

3.Божий Храм – це місце спасіння людських душ на землі. Це академія, у якій гартується дух, у якій душа напрацьовує валюту на квиток до Царства   Божого, і назва цій валюті – благодать. А благодаттю все можна перемогти – хворобу, невдачу, н